Святий великомученик Феодор1 походив з Євхаїт2, невеликого містечка неподалік від Амасії. Своєю хоробрістю та красномовством він здобув прихильність імператора Ліцинія (близько 320), який призначив його воєначальником та правителем міста Гераклеї3. Обійнявши посаду, Феодор відкрито оголосив себе християнином і палкими словами навернув значну частину городян до істинної віри. Розповідали навіть, що на підтвердження своєї проповіді він убив змія, який лякав місцевих жителів.
Коли імператор дізнався про несподівану поведінку свого улюбленця, він викликав його до себе, але Феодор натомість запросив Ліцинія самому прийти до Гераклеї і привезти із собою своїх золотих та срібних ідолів. Натхненний нічним видінням про те, що настав час йому власною кров'ю засвідчити любов до Христа, він влаштував імператорові урочисту зустріч. Вражений тим, який лад панує у місті, імператор запропонував Феодору віддати шану богам, принісши їм жертву. Той виявив згоду, лише попросив залишити ідолів на ніч у нього, нібито для того, щоб вклонитися їм наодинці перед привселюдним жертвопринесенням.
Феодор узяв привезені імператором золоті статуї і за ніч порозбивав їх на шматки, які на світанку роздав бідним. Коли настав час приносити жертву, спантеличений центуріон доповів імператорові, що бачив якогось бідняка із золотою головою Артеміди в руках. Розлючений імператор звелів розтягнути святого на дибі та завдати йому сім сотень ударів воловими жилами по спині, п'ятдесят - по животу і бити його по потилиці свинцевими кулями. Потім з нього здирали шкіру, палили рани смолоскипами та шкребли череп'ям. Терплячи всі ці тортури, святий вигукував лише: «Слава Тобі, Боже мій!»
Після цих жорстоких катувань Феодора кинули до в'язниці, де він пробув тиждень без їжі, а потім вивели за місто та прип'яли до хреста. Воїни безжалісно простромили його через дітородний орган аж до самих нутрощів залізним прутом, а діти, пускаючи стріли, вибили йому очі. Терпляче зносячи страждання та не тримаючи зла на своїх катів, як і його Божественний Учитель, Феодор лишався непохитним у молитві та заохочував свого служника Уара занотовувати всі подробиці свого мучеництва.
Коли він висів на хресті вночі, залишений на самоті, йому явився ангел і звільнив його. Посланець Божий зцілив усі його рани і дав сили вистояти до самого кінця. Вранці двоє воїнів прийшли зняти з хреста його тіло. З подивом знайшовши Феодора живим і неушкодженим, вони навернулися до Христа. Слідом за ними прийняла християнство вся когорта, а потім і воїни, відряджені, щоб покарати перших.
Розуміючи, що схвильоване такими чудесами місто може повстати, Ліциній послав інших солдат негайно стратити Феодора - винуватця всіх цих заворушень. Християни намагалися перешкодити цьому, але святий мученик, відчуваючи, що прийшов його час з'єднатися з Христом, зупинив їх і спокійно постав перед катами. Перехрестившись, він схилив голову під меч і з ударом меча здобув собі вінець слави.
Згідно з велінням святого, християни з шаною та почестями доправили його святі мощі у спадковий маєток, в Євхаїти. Протягом століть там відбувалися численні чудеса, а місто через деякий час назвали Феодорополем4.
За матеріалами "Житія святих складені на Святій Горі Афон".
1. Слово «стратилат» означає «воєвода». Мучеництва святих Феодора Стратилата та Феодора Тирона [17 лютого] настільки подібні, що, перш ніж святий Симеон Метафраст відредагував обидві оповіді в Х ст., дехто вважав їх за одну особу. Підтвердження цьому знаходимо й у панегірику святого Григорія Ниського (PG 46, 736-748). Ми, однак, дотримуємося традиційного розділення цих святих. Хоча служба святому Феодору не славословна, богослужбові книги приписують відміну посту в цей день.
2. Ці Євхаїти (або Євханея, Євхея) видаються іншим місцем, ніж Євхаїти, де прийняв мученицьку смерть Феодор Тирон, бо в ХІ ст. святий Лазар Галісійський [7 листопада] здійснив паломництво до обох однойменних міст (пор. N. Oikonomidès, ''Le dédoublement de S. Théodore et les villes d'Euchaïta et d'Euchaneia'', Anal. Boll. 104, 1986, 327-335).
3. Слід відрізняти цю Гераклею (Понтійську) від іншої - столиці Фракії.
4. Перенесення його мощей святкують 21 червня.