Святий Зосима жив у VI ст. Прийшовши до кіновійного монастиря в Палестині ще юнаком, він подвизався там п'ятдесят три роки і зажив великої слави за мудрість і доброчесність.
Одного дня йому спало на думку, що він сягнув досконалості й нема нікого, хто міг би навчити його бодай чогось нового у чернечому житті. Тоді подвижнику явився ангел і звелів простувати на берег Іордану до монастиря Предтечі. Ця обитель була лаврою, і монахи жили там у великих подвигах та постійній безмовності. За традицією, заснованою святим Євфимієм, вони мали звичай на початку Великого посту йти в пустелю, щоб там наодинці боротися з пристрастями перед лицем Божим, скільки хто має сили.
Приєднавшись до цієї громади, Зосима також пішов у сувору пустелю в надії знайти там якогось самітника святого життя. По двадцяти днях подорожі, зупинившись, щоб прочитати молитви шостої години, святий побачив удалині людину, що кинулася тікати від нього. Преподобний Зосима наздогнав її, і виявилося, що то стара жінка. Самітниця звернулася до здивованого монаха на ім'я і попросила благословення, бо він був священником. На його наполегливі прохання преподобна Марія Єгипетська [1 квітня] розповіла старцеві надзвичайну історію свого навернення. Прощаючись із подвижником, вона звеліла йому передати ігуменові Іоану пораду виправити дещо в монастирському житті і попрохала Зосиму принести їй наступного року Святі Дари.
Коли збіг рік і знову настав Великий піст, старець лежав у лихоманці і не міг піти в пустелю. У Великий Четвер, згадавши про свою обіцянку, він узяв Святі Дари, трохи сочевиці, декілька смокв і вночі дістався берега Іордану. На іншому березі з'явилася свята. Вона перейшла річку, йдучи просто по воді, і причастилася Святих Таїн. Потім Марія попросила Зосиму ще через рік прийти на місце їхньої першої зустрічі.
У призначений час старець прийшов у пустелю і знайшов тіло спочилої святої. Він поховав преподобну Марію Єгипетську, дякуючи Богові, що Той удостоїв його зустріти людину, яка покаянням і подвигами досягла небаченої досконалості чернечого життя.