Преподобний Нестор Літописець Києво-Печерський. Коли преподобний Антоній мовчав у печері, а блаженний Феодосій будував монастир, блаженний отець наш Нестор прийшов до них, бажаючи долучитися до святого ангельського чернечого образу. Йому було тільки сімнадцять років.
І тоді ще, не будучи ченцем, він звик до всіх чернечих доброчесностей: до чистоти тілесної і душевної, вільної вбогості, глибокого смирення, беззаперечного послуху, суворого поста, безперервної молитви, невсипущого бдіння й інших равноангельських трудів, якими він у всьому наслідував житія самих першоначальників святих Печерських - Антонія і Феодосія.
Після ж чесної перед Господом смерті тих преподобних отців блаженний отець наш Нестор не тільки помер для світу справами мирськими, що ще передусім зробив він, проходячи спокуси, але і мирським образом, і прийняв святий ангельський чернечий образ від преподобного Стефана, ігумена Печерського, потім ним же був зведений на ступінь диякона.
І тоді, побачивши на собі подвійний сан, іночеський і дияконський, з кожним днем збільшував доброчесності свої, умертвляючи всі тілесні пристрасті і творячи всяку істину, щоб не бути плотським, але духовною людиною, істинним рабом і поклонником Божим, знаючи добре слово Самого Господа: "Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись" (Ін. 4:24).
Духа неприязні, в якому немає істини, що не поклоняється Господу, він перемагав як то можна судити з писання його найбільше невимовним смиренням, бо скрізь, упокорюючи себе, називає себе негідним, грубим, невігласом, сповненим безлічі гріхів.
Коли ж, з натхнення Божого, братія уклала раду викопати чесні мощі преподобного Феодосія і принести їх з печери під святу Печерську церкву, тоді в цьому послухові першим був блаженний Нестор. І з великою вірою і молитвою потрудившись над копанням усю ніч, викопав святому Печерському монастирю дорогоцінний цей бісер, чесні мощі преподобного Феодосія, і виніс їх перед печерою, і був свідком, як каже сам, великих чудес, що сталися тоді.
Він пожив доволі років, працюючи в справі літописання. Головним подвигом життя преподобного Нестора було складання «Повісті минулих літ».
Надзвичайно широке коло джерел, осмислених з єдиної, суворо церковної точки зору, дозволило преподобному Нестору написати історію Руси як складової частини і всесвітньої історії, і історії спасіння людського роду.
Преподобний Нестор викладає історію Православ'я на Руси в головних моментах його становлення. Він оповідає про створення слов'янської грамоти святими рівноапостольними Кирилом і Мефодієм, про хрещення святої рівноапостольної Ольги в Константинополі.
Літопис преподобного Нестора зберіг нам розповідь про перший православний храм у Києві, про сповідницький подвиг святих варягів-мучеників, про «випробування вір» святим рівноапостольним князем Володимиром і, найголовніше, про Хрещення Руси в 988 році.
Йому ми зобов'язані відомостями про перших митрополитів нашої Церкви, про виникнення Печерської обителі, про її засновників і подвижників.
Преподобний Нестор помер близько 1114 року, заповівши Печерським ченцям- літописцям продовження своєї великої праці. Його наступниками у літописанні стали ігумен Сильвестр, який надав сучасного вигляду «Повісті минулих літ», ігумен Мойсей Видубицький, який продовжив її до 1200 року, нарешті ігумен Лаврентій, який написав у 1377 році найдавніший з числа списків, які дійшли до нас, що зберегли «Повість» преподобного Нестора.
Час преподобного Нестора був нелегким як для держави, так і для Церкви. Русь краяли князівські міжусобиці, степові кочівники-половці хижими набігами розоряли міста і села, уганяли в рабство людей, спалювали храми і обителі. Преподобний Нестор був очевидцем розгрому Печерської обителі в 1096 році. І в його літописі дається богословське осмислення нашої історії. Духовна глибина, історична вірність і патріотизм "Повісті минулих літ" ставлять її в ряд найвищих творінь світової писемності.
Мощі подвижника спочивають у Ближніх печерах.