Благовірний великий князь Ігор Чернігівський та Київський

Святий Благовірний великий князь страстотерпець Ігор Чернігівський і Київський († 1147), у хрещенні Георгій, у чернецтві Гавриїл (у схимі Ігнатій), був сином чернігівського князя Олега Святославича. Він вступив на Київський престол у 1146 році, після смерті свого брата Всеволода. Не прихильні до роду Ольговичів кияни видали його Ізяславу Мстиславовичу, князю Переяславському. Тоді ж його змусили прийняти чернецтво в монастирі святого Іоана, що, втім, було цілком співзвучно його власним бажанням, оскільки він з юності виявляв особливе благочестя був «читач книг і у співі церковному вчений». Потім він прийняв схиму і жив у монастирі святого Феодора в Києві. 19 вересня 1147 року кияни, дізнавшись про зраду чернігівських князів великому князю, увірвалися в обитель, витягли схимника з храму, де він стояв на молитві, і по-звірячому вбили його. Ігумен Феодорівського монастиря Ананія поховав його в монастирі святого Симеона. 5 червня 1150 року його прославлені благодатними проявами мощі були перенесені до Чернігова князем Святославом Ольговичем і покладені в Спаському соборі.

Житіє і страждання святого князя Ігоря поміщено в Степенній книзі. Ікона Богородиці, перед якою він молився в останні хвилини свого життя, перебувала у Великій церкві Києво-Печерської лаврі з ім'ям «Ігорівська». В «Іконописному оригіналі» говориться, що святий князь Ігор «зростом був середній і сухий, смагляве обличчя, волосся за звичаєм, як піп, носив довге, борода ж вузька й мала. Старанно статути чернечі зберігав». 19 вересня відзначається його мученицька смерть, а 5 червня прославлення.

Pоздрукувати матеріал